Home Discount Shop GuestBook

Рекомендуємо переглянути:   Гойдайся та грайся
Контакти
42-02-82


050-4-42-02-82

097-2-42-02-82
Інформація
Контакти
Умови прокату
Куток споживача
Прокат - для чого?
Корисності
Акції
Партнерська програма
Корисно прочитати
<

Увага! Акція! Подаруйте дітям енергію життя з спорткомплексом «Ранній старт»!

 

[детальніше]

 

 

 

 

Розваги для найменшеньких!

 

[детальніше]

 

Сезон відпусток і відпочинку  відкрито, час планувати мандрівку! :)

[детальніше]
  Головна » Корисно прочитати » Дитячі капризи

Дитячі капризи

 

Дитячі капризи: звідки беруться і як їх позбутись?


 

 

Кожна дитина є особистістю із власним «Я», із своїми бажаннями, які проявляються від самого народження. Новонароджене немовля починає хникати/плакати/кричати, коли хоче їсти/спати/до мами тощо, це не каприз, це вимога дитини задовольнити життєво необхідні потреби: в їжі, сні, безпеці, любові… Підростаючи, маля починає ще активніше відстоювати «свої інтереси». Тепер зразу зрозуміло по скривленому личку або крику, що щось не подобається або хочеться чогось конкретного. Це абсолютно нормально і природно, адже ми пам’ятаємо – кожна дитина є особистістю, вона має право на власну думку і бажання! Тому не треба панікувати, якщо дитина не у всьому слухається, не треба відразу вішати на дитину ярлик «капризулі», необхідно перш за все навчитись поважати право дитини на вибір і власну думку навіть у такому малому віці!

 

Але все не так просто. Капризи також мають місце бути. Що ж це таке, чому вони з’являються, а головне – як виховати дитину, щоб з одного боку не зламати її характер, а з другого – щоб вона «не сіла на голову» батькам? Давайте будемо розбиратись!..

  

Кожна дитина, в силу особливостей розвитку психіки, має чіткі сильні бажання і слабку волю. Вона опиняється між своїми бажаннями, які відчуває дуже гостро, і заборонами, які висувають батьки. Якщо заборон занадто багато, якщо батьки недостатньо багато і зрозуміло пояснюють причини цих «не можна», якщо в цілому мало приділяють уваги дитині – капризи неминучі, вони неодмінно з’являться! Давайте розберемо ці випадки більш детально:

 

1. Коли заборон забагато – дитина починає просто ігнорувати їх, адже перестає вірити в справжність заборон. Їх має бути небагато, дійсно важливих, пов’язаних, наприклад, із безпекою життя (не можна лізти до розеток, плити, гратись на сходах тощо), нормами поведінки (не можна ноги класти на стіл, кидати каміння в людей і т.п.) тощо, але, нажаль, мами часто смикають дитину на кожному її кроці – «туди не лізь, це не роби, не крутись під ногами, посидь спокійно, не чіпай речі/траву/землю, не мастись  т.п.». Пам’ятайте, що дитина прагне пізнавати навколишній світ, і задача батьків – створити всі умови для цього. Тому, і думати треба в напрямі «Як дозволити? Як дати можливість дитині це відчути?», а не «Знову туди лізе! НЕ МОЖНА!!!». Наведу декілька прикладів: лізе до розеток – можна відтягувати і сварити 100 раз на день, а можна поставити заглушки; лізе в калюжі – можна забороняти, кричати, сидіти вдома, а можна вдіти дитині суцільний дощовик-комбінезон, гумові чоботи і сказати, що всі калюжі для нього J; дитина відкриває всі шухляди і викидає звідти речі – можна сварити, всі шухляди позакривати, а можна лишити деякі, поклавши всередину лише такі речі дорослих, які можна взяти дитині і т.п.

 

 

2. Якщо батьки мало пояснюють причини заборон, адже набагато легше відволікти, переключити увагу дитини на щось інше, придумати якесь казкове пояснення, що насправді є обманом по відношенню до дитини, або просто «авторитетно» заявити «тому, що я так сказав!», - після таких дій батьків дитина перестає їм вірити і довіряти. Такі речі призводять до дуже негативних наслідків у майбутньому: дитина починає істерити частіше, не звертає уваги на пояснення, не вірить обіцянкам тощо.

 

Для того, щоб ваші стосунки з дитиною були справді близькими і довірливими, щоб дитина не капризувала, - пояснюйте і ще раз пояснюйте їй все, що робите не так, як їй хочеться, все, що «не можна»! І робити це необхідно з самого малечку! Пригорніть свою крихітку, покажіть, що вам не байдужі її почуття, але відмінити заборону неможливо. Не бійтесь, що дитина не зрозуміє, що буде плакати. Це можливо, але, як показує практика, дитина, почувши ваше детальне пояснення і щирий сум з приводу заборони її бажання, досить швидко «відходить», радіє такому теплому спілкуванню з вами, переключається на щось інше.

 

Старайтесь нічого не придумувати, будьте чесними із малечею, - це принесе свої результати у майбутньому!

Крім цього, не забувайте пропонувати дитині альтернативу забороненому заняттю, по типу: «Нажаль, цього робити не можна тому, що …. Ти ж не хочеш, щоб тобі стало боляче? Але ми можемо зайнятись цим або тим. Чим ти хочеш?»


3. Коли батьки в цілому мало приділяють уваги дитині, вона починає частіше капризувати, навмисно робити шкоду – таким чином дитина несвідомо пробує привернути до себе увагу дорослих. В такій ситуації дитина абсолютно невинна, адже потреба в спілкуванні і взаємодії із дорослими, потреба в любові, ніжності – є вкрай необхідними для нормального розвитку людини. Позбавляючи дитину своєї уваги, батьки завдають величезної шкоди малечі: гальмується загальний розвиток дитини, немає позитивного виходу енергії, з’являється замкнутість, злість, апатія, дитина не відчуває любові з боку батьків, переживає стрес.

В такому випадку батькам треба налагодити спілкування, частіше залучати дітей до повсякденних справ, приділяти час іграм з дітьми, організовувати цікаве дозвілля, щоб і стосунки ставали ближчими, і негативної поведінки просто не виникало.

 

 

Деякі батьки в боротьбі з капризами впадають у 2-і крайності: або починають занадто суворо виховувати, вимагаючи повністю слухняної поведінки і збільшуючи кількість і силу покарань, або намагаються не доводити дитину до істерик, потакаючи майже кожному бажанню.

  

В першому випадку, - втрачається близький духовний зв'язок між батьками і дитиною, вона віддаляється внутрішньо, іноді починає боятися або, навіть, ненавидіти батьків. Такі почуття лише прогресують з віком. Крім цього, жорсткість батьків здатна зруйнувати внутрішній стержень дитини, «зламати» характер і волю. Тоді виросте людина, яка не здатна сама приймати важливі рішення, не впевнена у своїх силах, не змозі відстояти свою думку, легко піддається впливу. Тому варто давати можливість дитині самій приймати якісь рішення, і, навіть, пробувати переконувати вас, аргументовуючи свої бажання!

  

В другому випадку, - батьки бояться дитини, вони настільки не хочуть чути її крику, що ладні не звертати уваги на численні примхи малечі, стараються догоджати, щоб «спокійніше» всім було. Це величезна помилка, адже такою «ведмежою послугою» батьки виховують в дитині неадекватне відношення до оточуючих (типу «Всі мають робити так, як я хочу!», «Я хочу і мені байдуже щодо бажань оточуючих» і т.п.), дитина не розуміє слова «Ні», не розуміє, що у всьому є межа, і треба навчитись із цим миритись, навчитись опановувати себе, свої негативні емоції. Крім того, дитина привикає маніпулювати батьками, адже відчуває, що варто влаштувати істерику, - вони підуть на зустріч забаганці. Єдиним виходом, знову ж таки, буде спокійне тверде «Ні» і детальні пояснення причин заборони!

 

Ще хочеться порадити одну важливу деталь: старайтесь ставитись до малечі з повагою, як до дорослого, демонструйте це простими і частими зверненнями:

 

 -          цікавтесь думкою дитини щодо будь-чого («Чи подобається тобі ця музика?», «Як тобі така погодка?», «Як гадаєш, мамі личить ця шляпка?» тощо);

 

 

 -          частіше питайте своє маля, даючи вибір, аніж вирішуючи самому за дитину («Що ти хочеш вдягнути сьогодні – це чи це?», «Що хочеш, щоб мама приготувала тобі їсти – це чи це?»);

 

 

-          просіть допомогти у простих повсякденних справах («Допоможи, будь-ласка, розібрати сумку з продуктами/полити квіти/ витерти пил…»), обов’язково дякуючи за це.

 

 

Все це мегапозитивно вплине на рівень самостійності дитини і ваші відносини з нею!

 

  

Також необхідно пам’ятати про важливу роль заохочень і похвал у вихованні! Заохочуйте кожну позитивну модель поведінки дитини насамперед похвалою або періодично якоюсь нагородою (подарунок, гра, мультик, казка, похід в зоопарк тощо). Похвала здатна зробити так багато! Це ж віра в себе, свої сили, сприйняття себе «хорошою» дитиною! Це все є вкрай необхідним для нормального розвитку дитини.

  

Частіше корегуйте поведінку дитини «пряником», аніж «кнутом», це набагато приємніше і продуктивніше!

  

А тепер виділимо основні тези даної статті, які можна роздрукувати і тримати десь перед очима, щоб важливі зміни у ваших стосунках з дітьми почалися вже сьогодні:

 

 -          Кожна дитина є особистістю із власним «Я», із своїми бажаннями, які проявляються від самого народження, вона має право на власну думку і бажання!

 

 

 -          Кожна дитина, в силу особливостей розвитку психіки, має чіткі сильні бажання і слабку волю.

 

 

 -          Капризи неминучі, якщо: заборон забагато, якщо батьки мало пояснюють причини заборон, якщо в цілому приділяють мало уваги дитині.

 

 

 -          Дитина прагне пізнавати навколишній світ, і задача батьків – створити всі умови для цього. Тому, і думати треба в напрямі «Як дозволити? Як дати можливість дитині це відчути?».

 

 

 -          Пояснюйте і ще раз пояснюйте їй все, що робите не так, як їй хочеться, все, що «не можна»! Старайтесь бути чесними із малечею, не приховуйте і не придумуйте причин заборони.

 

 

 -          Пропонуйте дитині альтернативу забороненому заняттю.

 

 

 -          Залучайте дітей до повсякденних справ, приділяйте час іграм з дітьми, організовуйте цікаве дозвілля.

 

 

 -          Не впадайте у крайності: занадто суворе виховання може зруйнувати ваш духовний зв'язок, зламати характер і волю дитини, а страх відмовити дитині, щоб не чути її крику, означає те, що дитина вже вміло маніпулює вами, не розуміє слова «Ні», не навчилась опановувати себе, свої емоції.

 

 

-          Ставтесь до малечі з повагою: цікавтесь думкою дитини щодо будь-чого, частіше питайте, даючи вибір, аніж вирішуючи самому за дитину, просіть допомогти у простих повсякденних справах, неодмінно дякуючи за це!

 

 

 -          Заохочуйте кожну позитивну модель поведінки дитини насамперед похвалою або періодично якоюсь нагородою.

 

  

Успіхів вам! 


(с) Світлана Гліган, тренер-методист.

 

Ця стаття була опублікована 04 лютий 2013 г..


Подобається

Додати в закладки? Поділися з друзями!
Copyright © 2011-2018 by Прокат дитячих товарів www.prokat.te.ua


каталог сайтів Проверка ТИЦ Каталог веб ресурсів Тернопільщини